Один з перших дослідників зв'язку свідомості та реальності нейрофізіолог Джо Диспенза відкрив що мозок не може відрізнити душевні переживання від фізичних. Іншими словами для мозку душевний біль і біль фізичний це те саме.

Вже через 9 місяців роботи за своєю методикою Джо зміг знову ходити.

Це спонукало його продовжити дослідження «спонтанних ремісій» - незрозумілих одужань без медикаментозного втручання. Розмови з людьми, які пережили спонтанну ремісію, переконали його в тому, що сила думки може впливати на матерію і бути лікувальною.

Будь-яка ситуація в житті створює величезну кількість нейронних зв'язків, що в свою чергу безпосередньо впливають на наш фізичний стан. Повторні переживання зміцнюють ці зв'язки, перетворюючи їх на нейронні мережі. Таким чином, нейронні мережі запам'ятовують реакцію на схожі події.

Спонтанність наших реакція - це міф. Насправді нейронні мережі програмують нашу поведінку та стимули (ситуації чи переживання) лише активують ту чи іншу програму вже, записану в нейронних мережах, які у свою чергу запускають хімічні реакції в тілі.

Ми завмираємо, біжимо, радіємо або плачемо виключно під впливом хімічних реакцій, які були запущені нейронними мережами. Наш минулий досвід зумовлює практично на 100% нашу реакцію у майбутньому.

Згідно з наукою нейрофізіології всі нерви які спільно використовуються - з'єднуються, тобто створюють нейромережу. І навпаки, якщо повторний досвід тривалий час не відбувається – така мережа розпадається.

Можна сказати, що звички, автоматичні реакції та умовні рефлекси є результатом активації однієї і тієї ж нейромережі.

З іншого боку, цей механізм відкриває перед нами величезні можливості. Адже таким чином ми можемо послабити чи зміцнити потрібні нам нейромережі за допомогою усвідомленості та спрямованої уваги.

Мозок всупереч старим уявленням не є статичним, а постійно змінюється під впливом нового досвіду. На доказ цього було проведено наступний експеримент: одна група людей мала натискати на пружину протягом години, а інша тільки уявляти, що вони це роблять. Як показали результати м'язи, відповідальні за цю операцію у першої групи зміцніли на 30%, а у другої на 22%.  Відповідні зміни в тілі відбуваються незалежно від того, чи відбуваються досвід уяви чи реальності. Як негативні, так і позитивні думки формують реакції які були б при переживанні реального позитивного або негативного досвіду. При цьому ми навчаємось певному емоційному реагуванню і як наслідок наступаємо на ті самі граблі.

У певному сенсі ваше тіло стає залежним від тих чи інших хімічних речовин, які викидаються при запуску програм засвоєних нейромережами.

Розуміння цього взаємозв'язку дає нам можливість звільнитися з полону такої залежності.

Ось кілька ідей, які допоможуть вам розпочати зміни.

1.       Усвідомте свою негативну поведінку

2.      Зранку скажіть собі – «я сьогодні не буду…»

І виберіть одну зі своїх негативних реакцій (роздратування, скарги, осуд, образи)

3.      Змініть порядок звичних дій (якщо ви після сніданку пили чай із солодким, візьміть та випийте чай перед сніданком)

4.      Спонтанно змініть свою поведінку. Наприклад, замість засудження – знайдіть позитивну сторону та подякуйте.

5.      Ламайте звичний перебіг речей.

6.      Звикайте до усвідомлення та розмови з собою.

7.      Запитайте себе "Чому мені зараз погано?" «чому я роблю не так як мені хочеться?» «що мені заважає?» «що потрібно змінити?»

Свідомість ламає рутину і автоматизм - ви починаєте революційні зміни. Саме тому так добре працює психотерапія психосоматичних переживань.

З настанням усвідомлення причин захворювання тіло вже не може видавати ту ж біохімічну реакцію, яка вела до захворювання. Нові думки – нова біохімія – нове тіло – нове здоров'я.

Це ж відбувається в психотерапії залежностей, саме біохімічні реакції штовхають нас до обсесивно-компульсивної поведінки. Ви прагнете гормонів, які викидаються в кров при появі певних думок. Сама дія цих елементів триває недовго - в середньому до 120 секунд. Решту часу ви думками запускаєте повторний викид гормонів, щоб утриматися у залежному стані.

Виходить, що ви самі вибираєте те, в якому стані вам перебувати.

Якщо ви різко перемкнете увагу на щось інше (прогуляєтеся, наприклад) то зможете згасити гормональний вплив. Таким чином ви стаєте більш нейропластичним.

Нові думки породжують нову поведінку, а відповідно і новий досвід, які починають впливати на ваше тіло.

Помилково пов'язувати свою поведінку зі своїм «я - образом» тобто тим, ким є особистість. Якщо ви говорите про себе "я невдаха" - то тіло намагається реалізувати цю програму в реальності. Навпаки необхідно спочатку чітко уявити собі, яким ви хочете себе бачити і які позитивні події відбуватимуться, а тіло вже допоможе так налаштуватися біохімічно, щоб це обов'язково сталося і тим самим підтвердити ту програму, яку ви заклали своєю фантазією. Усвідомити неправильні переконання у своєму житті допоможе психотерапія.

Якщо ви будете вдячні за те, ніби очікувана подія вже відбулася і спокійно радіти уявному результату таким чином ви будете на квантовому рівні допомагати народженню цих подій.

Так само як негативні очікування породжують негативний результат «я так і знав ((» і ми про це не замислюємося, так само і позитивні очікування породжують позитивні зміни.

Щоб розвивати свою нейропластичність безперервно навчайтеся чогось нового. Нові зв'язки, що виникають при отриманні нових знань і нового досвіду, розвивають вашу усвідомленість і відповідно тренують вашу здатність моделювання тієї реальності, яку ви хочете бачити у своєму житті. Звернутися за допомогою психотерапевта ви можете натиснувши кнопку нижче.

Дійте, і у вас все вийде!