З таким питанням клієнти часто приходять психологічну консультацію. Щоб краще зрозуміти, як боротися із проблемою, потрібно побачити її коріння.

Співзалежність – це лише один із симптомів невротика (людини з невротичним розладом особистості). Тому важливо зрозуміти у чому полягає цей розлад. Невротичний розлад вражає здатність заповнювати базові потреби людини у самозбереженні, задоволенні, розвитку. Невротику начхати на свої почуття, розвиток, здоров'я. Людина перестає орієнтуватися він і свої потреби. Йому нестерпно нудно, безглуздо і самотньо із самим собою. Саме цей біль від самотності і штовхає людину на те, щоб зняти її в залежних відносинах (співзалежність) або в залежній поведінці (наркотики, куріння, алкоголь, переїдання). Втім, така залежність може бути і соціально схваленою (трудоголізм, релігійність).

Коли увага невротика зміщується на інший об'єкт чи людину, вона уникає болю від зустрічі зі своїм внутрішнім світом та його хаосом. 

Причому сам об'єкт і його почуття в цьому випадку зовсім не важливі, важливий сам процес фокусування на об'єкті - страждати або захоплюватися, різниці немає, головне бути поглиненим об'єктом 24 години на добу. /p>

Наприклад чоловік може завжди всім розповідати яка у нього чудова дружина (звичайно ж завдяки йому) або навпаки постійно дорікати їй за невдячність і відсутність уваги до його персони.

І захоплення, і страждання однаково добре допомагають фокусуватися на об'єкті, а, отже, притупляти біль. 

Невротик відмовляється бути справжнім, пригнічує свої бажання, відмовчується, настає на горло власної пісні, уникає конфліктів та з'ясування стосунків. Він пасивно очікує, що його потреби задовольнять інші, всіляко уникаючи відповідальності та вибору. Він завжди вибирає інших, а не себе.

Корені цієї поведінки знаходяться в дитинстві, у віці 2-3 років, коли дитина завершує ряд важливих для свого розвитку завдань. Найважливіше завдання цього періоду – встановлення довіри між мамою та дитиною. Якщо це завдання не було реалізовано або було реалізовано не до кінця, то у дитини не формується чітке відчуття свого «Я». Це відбувається, коли спонтанна поведінка дитини ігнорується, засуджується або викликає напади гніву у батьків, її соромлять за «неправильну» поведінку (сльози, непослух). Тоді у дитини чітко закріплюється думка - бути самою карою, погано і небезпечно. Малюк перестає довіряти своїм реакціям та почуттям, вже не покладається на самого себе та свою внутрішню силу. Локус контролю – своя внутрішня сила – переноситься назовні – на інших створюється зовнішній локус контролю. Саме ця проекція і змушує до співзалежності від іншого - у кого є ця внутрішня сила. Тільки цей інший тепер може заповнити потреби та дефіцит значущості та цілісності.

Коли людина виростає, засвоєний ним шаблон виростає з нею. Ігнороване «Я», слабке і безпорадне, не знає своїх бажань, почуттів, прагнень та потреб. Людина намагається бути зручною та вгадувати бажання інших людей, не реалізовуючи себе в житті.

Созасімість виникає тоді, коли зустрічаються дві психологічно залежні людини. Кожен бере з цих відносин те, що йому потрібне для доповнення своєї особистості. Таким чином, вся увага переноситься на партнера, від якого залежить виживання кволенького «Я». Очікування від таких відносин нереалістичні, жодна людина не може заповнити цю дірку в самооцінці, якої «Я» потребує. Це прорва, яка породжує постійні образи, скандали, претензії. Але незважаючи на всю хворобливість таких відносин, біль від власної порожнечі та самотності набагато сильніший – тому обидва чіпко триматися один за одного, намагаючись упоратися з життям, іноді такі шлюби досить тривалі. Навіть коли хтось один із співзалежної пари одужує, і вже не може витримувати нездорові стосунки або виходить з них з іншої причини (смерть, переїзд) невротик не довго страждає на самоті, як правило, він відразу знаходить інший об'єкт залежності. >

Виникає питання? А як людина може відмовитися від такого прекрасного болезаспокійливого, як співзалежні стосунки?

Де знайти сили, щоб зустрітися з болем самотності? Як визнати своє безвідповідальне ставлення до своїх потреб? Це складно.

Саме тому співзалежні усвідомлюють свій біль тільки тоді, коли щось відбувається з об'єктом залежності (іде дружина, їде син) і тоді розуміє, що йому потрібна допомога психотерапевта.

>

Позбутися співзалежності насправді можливо. Шлях не дуже простий та тривалий, але реальний. Як походи в тренажерний зал чи зміни у харчуванні. Потрібно розвивати свою автономність і «качати» своє хиле «Я». Це посильне завдання для тих, хто готовий працювати над собою. Ви можете це робити самостійно, прислухаючись до своїх почуттів та бажань, розвиваючи довіру до себе, а можете скористатися послугами психотерапевта або записатися на консультацію до психолога, якщо вам потрібна підтримка на цьому шляху.

Психотерапія та психологічні консультації онлайн довели свою ефективність. Записатися на консультацію можна натиснувши на кнопку нижче - я допоможу вам вашій боротьбі з невротичним розладом особистості та співзалежністю.

Дійте, і у вас все вийде!